розкріпачення
РОЗКРІПАЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. розкріпачити, розкріпачувати і розкріпачитися, розкріпачуватися. Шевченко все своє життя віддав на боротьбу.. за щастя людей, за розкріпачення людей, за волю (Тич., IIІ, 1957, 75); Розкріпачення сотень мільйонів людей від вікового гноблення чужоземцями, від іноземної експлуатації відбувається нестримно швидко (Ком. Укр., 10, 1960, 21); Найголовніший із дарів, які несе людству комунізм, - повне розкріпачення індивідуальності (Рильський, Веч. розмови, 1964, 75).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розкріпачення | розкріпачення |
Родовий | розкріпачення | розкріпачень |
Давальний | розкріпаченню | розкріпаченням |
Знахідний | розкріпачення | розкріпачення |
Орудний | розкріпаченням | розкріпаченнями |
Місцевий | на/у розкріпаченні | на/у розкріпаченнях |
Кличний | розкріпачення | розкріпачення |