розкустраний
РОЗКУСТРАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розкустрати. Чорна парубоцька чуприна, завжди здалеку виднілася з кабіни, розкустрана вітром, непокірна (Літ. Укр., 13. IX 1974, 4).
2. у знач. прикм. Те саме, що розкуйовджений 2. - Любонько, але ж я говорив... ти мене неправильно зрозуміла, - Ясень проводить обережно рукою по її розкустраних куделиках (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 17); Червоний очіпок на розкустраній голові схилився набік, і тим сердите тітчине лице здавалося ще сердитіше (Мирний, IV, 1955, 91).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розкустраний | розкустрана | розкустране | розкустрані |
Родовий | розкустраного | розкустраної | розкустраного | розкустраних |
Давальний | розкустраному | розкустраній | розкустраному | розкустраним |
Знахідний | розкустраний, розкустраного | розкустрану | розкустране | розкустрані, розкустраних |
Орудний | розкустраним | розкустраною | розкустраним | розкустраними |
Місцевий | на/у розкустраному, розкустранім | на/у розкустраній | на/у розкустраному, розкустранім | на/у розкустраних |