розлініяний
РОЗЛІНІЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розлініяти. Вона перегортала акуратно розлініяні сторінки (Донч., V, 1957, 326).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розлініяний | розлініяна | розлініяне | розлініяні |
Родовий | розлініяного | розлініяної | розлініяного | розлініяних |
Давальний | розлініяному | розлініяній | розлініяному | розлініяним |
Знахідний | розлініяний, розлініяного | розлініяну | розлініяне | розлініяні, розлініяних |
Орудний | розлініяним | розлініяною | розлініяним | розлініяними |
Місцевий | на/у розлініяному, розлініянім | на/у розлініяній | на/у розлініяному, розлініянім | на/у розлініяних |