розмаркірований
РОЗМАРКІРОВАНИЙ, а, е, с. г. Дієпр. пас. мин. ч. до розмаркірувати. Глибоко виорана ще з осені земля була розмаркірована (Оров., Зел. повінь, 1961, 11); У 27 кварталі [лісу] вже розмаркірована площа (Рудь, Гомін.., 1959, 110); // розмаркіровано, безос. присудк. сл.- Подивіться, якими на першому лану правильними квадратами розмаркіровано поле і вздовж і впоперек (Вишня, І, 1956, 433).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розмаркірований | розмаркірована | розмаркіроване | розмаркіровані |
Родовий | розмаркірованого | розмаркірованої | розмаркірованого | розмаркірованих |
Давальний | розмаркірованому | розмаркірованій | розмаркірованому | розмаркірованим |
Знахідний | розмаркірований, розмаркірованого | розмаркіровану | розмаркіроване | розмаркіровані, розмаркірованих |
Орудний | розмаркірованим | розмаркірованою | розмаркірованим | розмаркірованими |
Місцевий | на/у розмаркірованому, розмаркірованім | на/у розмаркірованій | на/у розмаркірованому, розмаркірованім | на/у розмаркірованих |