розмитий
РОЗМИТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розмити. Ступивши на землю, я .. побачив осла з повними кошиками на спині, що переступав обережно через каміння розмитого бруку (Коцюб., II, 1955, 401); Шлях крутий, розмитий потоками, не через кожен багнистий струмок машина пройде (Кучер, Дорога .., 1958, 154).
2. у знач. прикм. Позбавлений чіткості, яскравості, виразності (про колір, розпис і т. ін.).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розмитий | розмита | розмите | розмиті |
Родовий | розмитого | розмитої | розмитого | розмитих |
Давальний | розмитому | розмитій | розмитому | розмитим |
Знахідний | розмитий, розмитого | розмиту | розмите | розмиті, розмитих |
Орудний | розмитим | розмитою | розмитим | розмитими |
Місцевий | на/у розмитому, розмитім | на/у розмитій | на/у розмитому, розмитім | на/у розмитих |