розміжчений
РОЗМІЖЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розміжчити.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розміжчений | розміжчена | розміжчене | розміжчені |
Родовий | розміжченого | розміжченої | розміжченого | розміжчених |
Давальний | розміжченому | розміжченій | розміжченому | розміжченим |
Знахідний | розміжчений, розміжченого | розміжчену | розміжчене | розміжчені, розміжчених |
Орудний | розміжченим | розміжченою | розміжченим | розміжченими |
Місцевий | на/у розміжченому, розміжченім | на/у розміжченій | на/у розміжченому, розміжченім | на/у розміжчених |