розмінований
РОЗМІНОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розмінувати. Поле було розміноване на сто метрів по обидва боки шосе (Гончар, III, 1959, 173); Варвара як уві сні їхала через зруйноване місто, по вузьких розмінованих проходах (Перв., Дикий мед, 1963, 18); // розміновано, безос. присудк. сл.- Семене,- раптом перервала свою мову Горпина,- не лізь, ради бога, до землянки! Хто його зна, чи розміновано! (Ю. Янов., Мир, 1956, 151).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розмінований | розмінована | розміноване | розміновані |
Родовий | розмінованого | розмінованої | розмінованого | розмінованих |
Давальний | розмінованому | розмінованій | розмінованому | розмінованим |
Знахідний | розмінований, розмінованого | розміновану | розміноване | розміновані, розмінованих |
Орудний | розмінованим | розмінованою | розмінованим | розмінованими |
Місцевий | на/у розмінованому, розмінованім | на/у розмінованій | на/у розмінованому, розмінованім | на/у розмінованих |