розпарений
РОЗПАРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпарити. Баба Федора ставила гірчичники, прикладала старому до грудей клунок з розпареними висівками (Донч., III, 1956, 107); В теплому повітрі полинули солодкі пахощі розпареної ріллі, торішнього зіпрілого листя (Речм., Весн. грози, 1961, 82); Криничани обганяли подорожніх, що перепочивали край шляху... Все такі ж нужденні, обшарпані, розпарені далекою ходьбою... (Гончар, Таврія, 1952, 25).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розпарений | розпарена | розпарене | розпарені |
Родовий | розпареного | розпареної | розпареного | розпарених |
Давальний | розпареному | розпареній | розпареному | розпареним |
Знахідний | розпарений, розпареного | розпарену | розпарене | розпарені, розпарених |
Орудний | розпареним | розпареною | розпареним | розпареними |
Місцевий | на/у розпареному, розпаренім | на/у розпареній | на/у розпареному, розпаренім | на/у розпарених |