розпатланий
РОЗПАТЛАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розпатлати. Волосся на голові, на короткій бороді стирчало, неначе розпатлане вітром (Н.-Лев., III, 1956, 21).
2. у знач. прикм. Те саме, що розкуйовджений 2, 3. У хату увійшла Уляна - розпатлана, бліда, тремтить уся (Мирний, І, 1954, 305); На порозі з'явилася розпатлана Маріїна голова (Панч, В дорозі, 1959, 45); Пролітають лебеді. Вони летять нижче розпатланих, обвислих хмар (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 7).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розпатланий | розпатлана | розпатлане | розпатлані |
Родовий | розпатланого | розпатланої | розпатланого | розпатланих |
Давальний | розпатланому | розпатланій | розпатланому | розпатланим |
Знахідний | розпатланий, розпатланого | розпатлану | розпатлане | розпатлані, розпатланих |
Орудний | розпатланим | розпатланою | розпатланим | розпатланими |
Місцевий | на/у розпатланому, розпатланім | на/у розпатланій | на/у розпатланому, розпатланім | на/у розпатланих |