розперезаний
РОЗПЕРЕЗАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розперезати.
2. у знач. прикм. Який розперезався (у 1 знач.). Лежить Карпо на лаві плазом.. Розхристаний, розперезаний, без чобіт - гидко глянути (Коцюб., І, 1955, 303);- Я бігав розперезаний попід верби та свистав, та галасував на все поле (Стеф., І, 1949, 101).
3. у знач. прикм., перен. Який розперезався (у 2 знач.). Я сиділа і пожадливо усмоктувала в себе всі деталі, найдрібніші рисочки свойого [свого] розперезаного ворога (Кач., II, 1958, 55); // Який виражає нестриманість, свавільність, нахабство. * Образно. В погоню.. йому заморгала.. блискавка і заревіли розперезаним, п'яним реготом громи (Ірчан, II, 1958, 329).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розперезаний | розперезана | розперезане | розперезані |
Родовий | розперезаного | розперезаної | розперезаного | розперезаних |
Давальний | розперезаному | розперезаній | розперезаному | розперезаним |
Знахідний | розперезаний, розперезаного | розперезану | розперезане | розперезані, розперезаних |
Орудний | розперезаним | розперезаною | розперезаним | розперезаними |
Місцевий | на/у розперезаному, розперезанім | на/у розперезаній | на/у розперезаному, розперезанім | на/у розперезаних |