розплата
РОЗПЛАТА, и, ж. 1. Плата, винагорода за що-небудь. [Другий левіт:] Мене послав начальник до рахунків. Майстрам гарамським саме йде розплата за їх роботу при царських палатах (Л. Укр., II, 1951, 132).
2. перен. Те саме, що відплата. За кров і крик дітей уже гримить розплата.. Тікають вороги, гудуть у спину ката удари батарей (Сос., II, 1958, 239); Приходить грізний час розплати. Собі могилу кат знайде! (Гонч., Вибр., 1959, 151); Засмутилася, зажурилася й наша Оксана. Минуло недовге кохання, і наступив час гіркої розплати (Л. Янов., І, 1959, 35).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розплата | розплати |
Родовий | розплати | розплат |
Давальний | розплаті | розплатам |
Знахідний | розплату | розплати |
Орудний | розплатою | розплатами |
Місцевий | на/у розплаті | на/у розплатах |
Кличний | розплато | розплати |