розплоджувати
РОЗПЛОДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЛОДИТИ, плоджу, плодиш; док., перех. 1. Розводити у великій кількості (перев. тварин). Думав, що вони таки діло роблять, аж Марійка розплоджує для чогось шкідника, зернову міль! (Донч., VI, 1957, 356); В чужій кошарі овець не розплодиш (Номис, 1864, № 9659); - Там водозлив зруйновано. Чи не думає колгосп його ремонтувати? Може б, коропів розплодили... (Добр., Тече річка.., 1961, 19); // перев. док., розм. Через недогляд, недбайливість і т. ін. дати можливість розмножитися чому-небудь шкідливому, небажаному; // розм. Давати велике потомство. Щедра на молоко Самарянка розплодила родовите покоління: дочка Ромашка, росла корова, опасиста Козачка (Горд., Дівчина.., 1954, 12); // розм. Народжувати (багато дітей). - Пиячите ви, ковбанитеся по калюжах - і ні до чого вам діла нема. Хай гинуть старі батьки. Хай.. наречених продають у гареми розплоджувати татарчат (Тулуб, Людолови, І, 1957, 463).
2. перен., розм. Сприяти збільшенню когось, чогось або появі кого-, чого-небудь у великій кількості (перев. небажаного). - Ой, Онисіє Степанівно! Коли б часом з того чого не вийшло, - несміливо обізвався отець Харитін. - Ми собі розплодимо ворогів (Н.-Лев., III, 1956, 191).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розплоджую | розплоджуємо |
2 особа | розплоджуєш | розплоджуєте |
3 особа | розплоджує | розплоджують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розплоджуватиму | розплоджуватимемо |
2 особа | розплоджуватимеш | розплоджуватимете |
3 особа | розплоджуватиме | розплоджуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розплоджував | розплоджували |
Жіночий рід | розплоджувала | |
Середній рід | розплоджувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розплоджуймо | |
2 особа | розплоджуй | розплоджуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розплоджуючи | |
Минулий час | розплоджувавши |