розпростертий
РОЗПРОСТЕРТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розпростерти; // у знач. прикм. Раптом над ними пронеслась, мов хмара, тінь великого, з розпростертими крилами птаха (Гжицький, Опришки, 1962, 138); Побачивши матір, випустив [Михасик] траву з рук і побіг до неї з розпростертими руками (Томч., Готель.., 1960, 244).
@ З розпростертими обіймами: а) з широко розставленими для обіймів руками. Побачить [доктор Бессервіссер] здалека польського патріота - припинає біло-червону кокарду на груди, не біжить, а летить з розпростертими обіймами і не говорить, а кричить (Фр., III, 1950, 259); б) дуже привітно, надзвичайно гостинно. Зоя зустріла її з розпростертими обіймами (Рибак, Час.., 1960, 469).
2. у знач. прикм. Який охоплює велику площину, далеко простирається. Проходив гори я, рівнини розпростерті (Рильський, Мости, 1948, 46); Людям неприємно жити в розпростертому селі (Довж., III, 1960, 91).
3. у знач. прикм. Який лежить долі, витягнувшись. І раптом спіткнулася [Шафіге] на розпростерте тільце (Тулуб, Людолови, І, 1957, 452); Солдатський натовп почав мовчки змикатися над розпростертим лейтенантом (Кол., На фронті.., 1959, 96).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розпростертий | розпростерта | розпростерте | розпростерті |
Родовий | розпростертого | розпростертої | розпростертого | розпростертих |
Давальний | розпростертому | розпростертій | розпростертому | розпростертим |
Знахідний | розпростертий, розпростертого | розпростерту | розпростерте | розпростерті, розпростертих |
Орудний | розпростертим | розпростертою | розпростертим | розпростертими |
Місцевий | на/у розпростертому, розпростертім | на/у розпростертій | на/у розпростертому, розпростертім | на/у розпростертих |