розпучливо
РОЗПУЧЛИВО, діал. Присл. до розпучливий. - Якщо ти не хочеш втікати, - вигукнув він розпучливо, - то візьми цю шаблю й вбий мене!.. (Стар., Облога.., 1961, 88); - Боже, боже, боже! - зойкнула Марія і вдарила розпучливо долоню об долоню (Коб., II, 1956, 37); - Ти борись, не давайся... - розпучливо дивився він їй у вічі (Мик., II, 1957, 40).