розряджений
РОЗРЯДЖЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розрядити1.
РОЗРЯДЖЕНИЙ2, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розрядити2.
2. у знач. прикм. Дуже гарно, пишно вбраний, одягнений. Хлібороби якось понуро дивилися.. на молодого панича, що рядом з розрядженою Мариною літав городом скаженою тройкою коней (Мирний, III, 1954, 232).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розряджений | розряджена | розряджене | розряджені |
Родовий | розрядженого | розрядженої | розрядженого | розряджених |
Давальний | розрядженому | розрядженій | розрядженому | розрядженим |
Знахідний | розряджений, розрядженого | розряджену | розряджене | розряджені, розряджених |
Орудний | розрядженим | розрядженою | розрядженим | розрядженими |
Місцевий | на/у розрядженому, розрядженім | на/у розрядженій | на/у розрядженому, розрядженім | на/у розряджених |