розселенець
РОЗСЕЛЕНЕЦЬ, нця, ч. Особа, що підлягає розселенню.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розселенець | розселенці |
Родовий | розселенця | розселенців |
Давальний | розселенцеві, розселенцю | розселенцям |
Знахідний | розселенця | розселенців |
Орудний | розселенцем | розселенцями |
Місцевий | на/у розселенці | на/у розселенцях |
Кличний | розселенцю | розселенці |