розспів
РОЗСПІВ, у, ч. 1. Протяжний наспів, мелодія. Він будує музичну фразу, узгоджуючи її з текстом і відбиває в своїй конструкції національно характерну синтаксично-метричну будову текстових речень. У цьому він опирається на національні традиції розспіву (Нар. тв. та етн., 4, 1961, 57); Співав Омелян на свій київський розспів, відомий уже в усьому православному світі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 320).
2. спец. Співи православної церкви, об'єднані певним принципом будови мелодії.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розспів | розспіви |
Родовий | розспіву | розспівів |
Давальний | розспівові, розспіву | розспівам |
Знахідний | розспів | розспіви |
Орудний | розспівом | розспівами |
Місцевий | на/у розспіві | на/у розспівах |
Кличний | розспіве | розспіви |