розстрілюваний
РОЗСТРІЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до розстрілювати 1 - 3. Митрич, розстрілюваний «через десятого» за денікінців, ще раз прострелений махновцями і досі чомусь не похований, показав свій єдиний жовтий зуб, єхидно підморгнув до Свиря і задоволено поляпав себе по лобі долонею (Панч, II, 1956, 59); *Образно. Вхопившись за якісь дошки, за уламки, важко дихаючи, пливли люди зі зброєю на шиї, зі зброєю в високо піднятих над водою руках.. А вслід їм десь із кучугур уже строчили ворожі кулемети, і вода навколо скипала, розстрілювана і ніби гаряча (Гончар, II, 1959, 286); // у знач. ім. розстрілюваний, ного, ч.; розстрілювана, ної, ж. Людина, яку розстрілюють. Бувало, приводили на хутір захоплених червоних бійців, мордували їх тут, допитуючи.. Вночі відводили в степ (хазяїн просив, щоб у дворі не розстрілювали), і тоді долинали звідти далекі передсмертні вигуки розстрілюваних: «За нас помстяться! Хай живе комунізм!» (Гончар, II, 1959, 346).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розстрілюваний | розстрілювана | розстрілюване | розстрілювані |
Родовий | розстрілюваного | розстрілюваної | розстрілюваного | розстрілюваних |
Давальний | розстрілюваному | розстрілюваній | розстрілюваному | розстрілюваним |
Знахідний | розстрілюваний, розстрілюваного | розстрілювану | розстрілюване | розстрілювані, розстрілюваних |
Орудний | розстрілюваним | розстрілюваною | розстрілюваним | розстрілюваними |
Місцевий | на/у розстрілюваному, розстрілюванім | на/у розстрілюваній | на/у розстрілюваному, розстрілюванім | на/у розстрілюваних |