розтелепа
РОЗТЕЛЕПА, и, ч. і ж., фам. Нестримна, неуважна людина; роззява. Він [Наполеон].. лаяв розтелепу брата за його запізнення, внаслідок чого не вдалося перерізати дорогу Багратіонові (Кочура, Зол. грамота, 1960, 84); - Корову ж цієї ночі в якоїсь удовиці вкрали. Вдосвіта кинулась вона, розтелепа, до Марка шукати запомоги (Стельмах, Правда.., 1961, 148); *У порівн. - От тобі й маєш! Я ще й винувата, що він ходить, як та розтелепа (Цюпа, Краяни, 1971, 190).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розтелепа | розтелепи |
Родовий | розтелепи | розтелеп |
Давальний | розтелепі | розтелепам |
Знахідний | розтелепу | розтелеп |
Орудний | розтелепою | розтелепами |
Місцевий | на/у розтелепі | на/у розтелепах |
Кличний | розтелепо | розтелепи |