розтрачений
РОЗТРАЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розтратити. Для одинокої бездітної тьоті Варі золотаве сестрине дівчатко стало гарячою відрадою серця, і тьотя приховано й незграбно осипала Лялю своєю спраглою, ніде не розтраченою любов'ю (Гончар, IV, 1960, 48); // у знач. прикм. [Ксеня:] Господи! Підожди ще хоч деньок, щоб я з ним розмовилася! Щоб я всі свої муки, все своє розтрачене життя могла зібрати в одно страшне слово, в один позирк і бухнути ним йому, мов сокирою, в саме серце! (Фр., IX, 1952, 355).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розтрачений | розтрачена | розтрачене | розтрачені |
Родовий | розтраченого | розтраченої | розтраченого | розтрачених |
Давальний | розтраченому | розтраченій | розтраченому | розтраченим |
Знахідний | розтрачений, розтраченого | розтрачену | розтрачене | розтрачені, розтрачених |
Орудний | розтраченим | розтраченою | розтраченим | розтраченими |
Місцевий | на/у розтраченому, розтраченім | на/у розтраченій | на/у розтраченому, розтраченім | на/у розтрачених |