розумувати
РОЗУМУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. Думаючи, робити певні висновки; міркувати, розмірковувати. Ріпники стояли мовчки і розумували. Зразу діло видалось їм справді немов і хороше, і всі готові були відразу приступити до нього (Фр., V, 1951, 378); - Майбутня молода мати заздалегідь повинна дбати про здоров'я майбутнього, вже комуністичного покоління! - з серйозною міною розумувала Ніна (Коз., Листи.., 1967, 231).
2. ірон. Удаватися в зайві, непотрібні міркування; мудрувати.- Там щось Давид розумує дуже, а з ним Тихін і Яким-гармоніст,- удосвіта з буряків повернувся (Головко, II, 1957, 52).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розумую | розумуємо |
2 особа | розумуєш | розумуєте |
3 особа | розумує | розумують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розумуватиму | розумуватимемо |
2 особа | розумуватимеш | розумуватимете |
3 особа | розумуватиме | розумуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розумував | розумували |
Жіночий рід | розумувала | |
Середній рід | розумувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розумуймо | |
2 особа | розумуй | розумуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розумуючи | |
Минулий час | розумувавши |