розхопити
РОЗХОПИТИ, хоплю, хопиш; мн. розхоплять; док., перех., діал. Розхапати. Принесені харчі родина розхопила так жадібно, що в Микули аж серце краялося з жалю (Мак., Вибр., 1956, 578); Я свиту на себе, шапку в кишеню - дивлюсь, де б умиться. У куточку відерце стоїть. Товплюсь. Поки ж дотовпивсь - усю воду розхопили жменями (Тесл., З книги життя, 1959, 52).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розхоплю | розхопимо |
2 особа | розхопиш | розхопите |
3 особа | розхопить | розхоплять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розхопив | розхопили |
Жіночий рід | розхопила | |
Середній рід | розхопило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розхопімо | |
2 особа | розхопи | розхопіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розхопивши |