розхристаність
РОЗХРИСТАНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до розхристаний 3 - 6. Разом з чубами мовби летять у небуття якісь знаки їхніх індивідуальностей, те, що робило їх несхожими між собою, летить у минуле їхня студентська розхристаність, безтурботність, звичка жити й поводитись, хто як хоче (Гончар, Людина.., 1960, 62); Франко показує випадковість асоціативних зв'язків, недисциплінованість мислення, розхристаність творчої уяви декадентів (Рад. літ-во, 6, 1966, 61).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розхристаність | розхристаності |
Родовий | розхристаності, розхристаности | розхристаностей |
Давальний | розхристаності | розхристаностям |
Знахідний | розхристаність | розхристаності |
Орудний | розхристаністю | розхристаностями |
Місцевий | на/у розхристаності | на/у розхристаностях |
Кличний | розхристаносте | розхристаності |