розчавлювати
РОЗЧАВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЧАВИТИ, чавлю, чавиш; мн. розчавлять; док., перех. 1. Надавлюючи або стискаючи, трощити, м'яти. Металеві інструменти розтоплювали [цехові] на вогні, гнули, розчавлювали й нищили (Тулуб, Людолови, І, 1957, 121); Пізньої осені морські течії занесли її [шхуну] разом з кригою до берегів цього острова, і тут крига розчавила шхуну (Трубл., Лахтак, 1953, 102).
2. Давлячи, стискаючи, заподіювати смерть; // перен. Пригнічувати морально. Розгуляна стихія.. паралізувала останні сили Маргіт, душила й розчавлювала її (Гончар, Новели, 1954, 58).
3. Завдавати кому-небудь поразки, знищувати в бою. [Євгенія:] Мільйони людей злили свої сили, думки, почуття, щоб відкинути, розчавити ворога! (Коч., II, 1956, 379).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розчавлюю | розчавлюємо |
2 особа | розчавлюєш | розчавлюєте |
3 особа | розчавлює | розчавлюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розчавлюватиму | розчавлюватимемо |
2 особа | розчавлюватимеш | розчавлюватимете |
3 особа | розчавлюватиме | розчавлюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розчавлював | розчавлювали |
Жіночий рід | розчавлювала | |
Середній рід | розчавлювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розчавлюймо | |
2 особа | розчавлюй | розчавлюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розчавлюючи | |
Минулий час | розчавлювавши |