розчепірений
РОЗЧЕПІРЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розчепірити. Розчепірені віялом пальці дівочої руки лягли на розкритий зошит (Добр., Тече річка.., 1961, 4); Врешті - перше, невелике ще деревце буку, чудово зелене, з гіллячками розчепіреними, як у ялинки (Коцюб., III, 1956, 137).
2. у знач. прикм. Розставлений, розсунутий у сторони (іноді незграбно, криво). Марійка.. реготала, тікаючи від батькових розчепірених рук (Донч., IV, 1957, 134); Лошата.. ще хиталися біля матерів на розчепірених непевних ніжках (Довж., І, 1958, 173); На дрібнолистих гілках рясно синіють огорнені сизим пилком ягоди, перемежовані розчепіреними пучками продовгуватих колючок (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 661).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розчепірений | розчепірена | розчепірене | розчепірені |
Родовий | розчепіреного | розчепіреної | розчепіреного | розчепірених |
Давальний | розчепіреному | розчепіреній | розчепіреному | розчепіреним |
Знахідний | розчепірений, розчепіреного | розчепірену | розчепірене | розчепірені, розчепірених |
Орудний | розчепіреним | розчепіреною | розчепіреним | розчепіреними |
Місцевий | на/у розчепіреному, розчепіренім | на/у розчепіреній | на/у розчепіреному, розчепіренім | на/у розчепірених |