рудокоп
РУДОКОП, а, ч. Робітник рудника. [Троян:] Ось список старих рудокопів, що дали згоду повернутися знову на шахту (Мокр., П'єси, 1959, 225); Згадуючи запитання, розмови рудокопів, Огей почував, що його приковує до рудні, до цих сповнених відповідальності за гірниче діло людей (Досв., Вибр., 1959, 351).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рудокоп | рудокопи |
Родовий | рудокопа | рудокопів |
Давальний | рудокопові, рудокопу | рудокопам |
Знахідний | рудокопа | рудокопів |
Орудний | рудокопом | рудокопами |
Місцевий | на/у рудокопі, рудокопові | на/у рудокопах |
Кличний | рудокопе | рудокопи |