руйновище
РУЙНОВИЩЕ, а, с. , розм. Те саме, що руїна 1. Боляче й лячно було дивитися,.. як із живої теплої оселі ставало руйновище - купа скаліченого дерева (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 8); В одній половині напіврозваленого будинку, яку Філіпчук гордо називав цехом, містилася розмонтована друкарська машина. На руй-новищах другої половини цвіли здичавілі соняшники (Вільде, Сестри.., 1958, 142); *У порівн. Місцями випирались незграбні скелі та купи сірого каміння, немов руйновища старих будівель (Вас., І, 1959, 140); // Місце, територія, вкриті руїнами. Гірська країна стає руйновищем там, де промчали каламутні потоки, скинуті череватими хмарами (Загреб., Шепіт, 1966, 219).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | руйновище | руйновища |
Родовий | руйновища | руйновищ |
Давальний | руйновищу | руйновищам |
Знахідний | руйновище | руйновища |
Орудний | руйновищем | руйновищами |
Місцевий | на/у руйновищі | на/у руйновищах |
Кличний | руйновище | руйновища |