руховий
РУХОВИЙ, а, е. Стос. до руху (у 3, 5 знач.). Вогнища збудження в центральній нервовій системі зумовлюють руховий неспокій (Шк. гігієна, 1954, 57); Слабість м'язів і зв'язок позначається на сповільненні в розвитку рухових умінь - діти, хворі на рахіт, не вміють сидіти, повзати і ходити (Хвор. дит. віку, 1955, 126); // Який приводить що-небудь у рух або керує рухом когось, чогось. З моменту включення гальмової рухової установки до приземлення корабель пролітає близько 8 тисяч кілометрів (Рад. Укр., 26.IV 1961, 1); Центральну нервову систему адреналін пригнічує, але закінчення рухових нервів не паралізує (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 112).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | руховий | рухова | рухове | рухові |
Родовий | рухового | рухової | рухового | рухових |
Давальний | руховому | руховій | руховому | руховим |
Знахідний | руховий, рухового | рухову | рухове | рухові, рухових |
Орудний | руховим | руховою | руховим | руховими |
Місцевий | на/у руховому, руховім | на/у руховій | на/у руховому, руховім | на/у рухових |