ручатися
РУЧАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., РУЧИТИСЯ, ручуся, ручишся, док. 1. Будучи впевненим у чому-небудь, гарантувати його. Необхідно було найти артилериста-віртуоза, що влучив би з такої відстані в дзвіницю бодай одним із трьох снарядів. Ніхто з партизанських артилеристів не ручався, що йому вдасться це (Гончар, II, 1959, 77); - Гм-гм! - промимрила редакторка. - За це я.. не можу ручитись, панно Річинська, одержите ви посаду одразу чи не одержите... (Вільде, Сестри.., 1958, 535).
@ Головою ручатися (ручитися) див. голова.
2. Брати на себе відповідальність за кого-небудь; поручатися. - Ти що, ручишся за нього?- не вгамовувався Балащук..- Так, ручуся,- твердо і рішуче проказав Ковров.- Василь Золотаренко чесний комуніст (Рибак, Час.., 1960, 461).
Ручатися (ручитися) за себе - відповідати за свої дії, вчинки, за свою поведінку. - Більше цього не робіть, тату,- попередив тремтливим, сповненим гніву голосом Прохор і вихопив з батькових рук лозину. - Чуєте? Бо я не ручуся за себе (Шиян, Баланда, 1957, 166).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ручаюся | ручаємося |
2 особа | ручаєшся | ручаєтеся |
3 особа | ручається | ручаються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ручатимуся | ручатимемося |
2 особа | ручатимешся | ручатиметеся |
3 особа | ручатиметься | ручатимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ручався | ручалися |
Жіночий рід | ручалася | |
Середній рід | ручалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ручаймося | |
2 особа | ручайся | ручайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ручаючись | |
Минулий час | ручавшись |