рятівник
РЯТІВНИК, а, ч. 1. Той, хто рятує або врятував кого-, що-небудь. Тихович сердечно подякував свому рятівникові (Коцюб., І, 1955, 204); - Оце ваш рятівник!- сказав Рультен, показуючи на брата. Здивувались прибулі з пароплава, що такий малий хлопець їх врятував (Трубл., І, 1955, 180).
2. Те саме, що рятувальник. Він день у день провадив навчання з своїми санітарами й санінструкторами, домагаючись, щоб вони досконало оволоділи професією рятівників людського життя в бою (Кучер, Голод, 1961, 66).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рятівник | рятівники |
Родовий | рятівника | рятівників |
Давальний | рятівникові, рятівнику | рятівникам |
Знахідний | рятівника | рятівників |
Орудний | рятівником | рятівниками |
Місцевий | на/у рятівнику, рятівникові | на/у рятівниках |
Кличний | рятівнику | рятівники |