рідкуватий
РІДКУВАТИЙ, а, е. Трохи, не зовсім рідкий (у 2-8 знач.). Терешко сидить непорушно, насупивши рідкуваті брови (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 26); Всюди знали приємну білозубу усмішку, точний проділ білявого, вже рідкуватого, але дуже дбайливо причесаного волосся і м'язисту, міцну постать Ервіна Майєра (Собко, Стадіон, 1954, 4).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | рідкуватий | рідкувата | рідкувате | рідкуваті |
Родовий | рідкуватого | рідкуватої | рідкуватого | рідкуватих |
Давальний | рідкуватому | рідкуватій | рідкуватому | рідкуватим |
Знахідний | рідкуватий, рідкуватого | рідкувату | рідкувате | рідкуваті, рідкуватих |
Орудний | рідкуватим | рідкуватою | рідкуватим | рідкуватими |
Місцевий | на/у рідкуватому, рідкуватім | на/у рідкуватій | на/у рідкуватому, рідкуватім | на/у рідкуватих |