різноголосиця
РІЗНОГОЛОСИЦЯ, і, ж. 1. Незлагодженість голосів, звуків. Старшокласники відповіли [на привітання] голосно й одностайно, лише в шеренгах новаків прозвучала різноголосиця (Добр., Ол. солдатики, 1961, 38); // Голоси, мова, що звучать по-різному, на різні лади; безладний шум. Демонстрації втишиться різноголосиця (Мал., Полудень.., 1960, 40).
2. перен. Відсутність єдності, одностайності в поглядах, думках, діях і т. ін. Незважаючи на кустарництво в організаціях і різноголосицю керівників, соціал-демократичний рух у Росії зростав і ширився (Ком. Укр., 1, 1965, 34).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | різноголосиця | різноголосиці |
Родовий | різноголосиці | різноголосиць |
Давальний | різноголосиці | різноголосицям |
Знахідний | різноголосицю | різноголосиці |
Орудний | різноголосицею | різноголосицями |
Місцевий | на/у різноголосиці | на/у різноголосицях |
Кличний | різноголосице | різноголосиці |