різноголосо
РІЗНОГОЛОСО. Присл. до різноголосий. Різноголосо гавкали собаки, чувся протяжний жалібний крик (Хор., Незакінч. політ, 1960, 56); - Я ще як малим був, то, бувало, пожену корову пасти, а сам сяду па землю, притулюсь вухом до телеграфного стовпа, слухаю, як він гуде різноголосо, і мрію (Ткач, Плем'я... 1961, 76); - Хай живе свобода, друзі! - привітався він тремтячим голосом. Йому відповіли нескладно, різноголосо (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 92).