самолюбування
САМОЛЮБУВАННЯ, я, с. Любування самим собою, своїми достоїнствами, успіхами і т. ін. Нарисам Чужбинського можна закинути, що в них є зайві дрібниці, певне самолюбування автора, що він інколи тільки згадує те, про що нам хотілося б почути докладну розповідь (Рад. літ-во, 3, 1964, 151); Прожиті нами роки були тяжкими і світлими, грізними і натхненними - усією своєю мужньою трудністю вони допомагали нам очиститись від скверни етики індивідуаліста, ревнивої, пройнятої.. самолюбуванням (Рад. Укр., 22.III 1964, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самолюбування | самолюбування |
Родовий | самолюбування | самолюбувань |
Давальний | самолюбуванню | самолюбуванням |
Знахідний | самолюбування | самолюбування |
Орудний | самолюбуванням | самолюбуваннями |
Місцевий | на/у самолюбуванні | на/у самолюбуваннях |
Кличний | самолюбування | самолюбування |