самонавіяння
САМОНАВІЯННЯ, я, с. Навіяння чого-небудь (думок, уявлень, почуттів і т. ін.) самому собі. Роль експериментатора захоплювала. Почував [Анатоль], що перероджувався, відмолоджений незбагнутою силою самонавіяння (Кач., II, 1958, 333); Кожному з нас доводилось зустрічати людей, які хворі тільки тому, що перебувають під самонавіянням. Такі спеціалісти по «самодіагностуванню» здатні навіть лікареві вселити віру в свою хворобу (Рад. Укр., 20.ІІІ 1964, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самонавіяння | самонавіяння |
Родовий | самонавіяння | самонавіянь |
Давальний | самонавіянню | самонавіянням |
Знахідний | самонавіяння | самонавіяння |
Орудний | самонавіянням | самонавіяннями |
Місцевий | на/у самонавіянні | на/у самонавіяннях |
Кличний | самонавіяння | самонавіяння |