самоправничати
САМОПРАВНИЧАТИ, аю, аєш, недок., рідко. Діяти, поводитися самовільно, чинити самоправство; сваволити. - Не лайте мене, дядечку,- просив Грицько. - А більше не будеш самоправничати? (Кучер, Голод, 1961, 303).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | самоправничаю | самоправничаємо |
2 особа | самоправничаєш | самоправничаєте |
3 особа | самоправничає | самоправничають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | самоправничатиму | самоправничатимемо |
2 особа | самоправничатимеш | самоправничатимете |
3 особа | самоправничатиме | самоправничатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | самоправничав | самоправничали |
Жіночий рід | самоправничала | |
Середній рід | самоправничало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | самоправничаймо | |
2 особа | самоправничай | самоправничайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | самоправничаючи | |
Минулий час | самоправничавши |