самоприниження
САМОПРИНИЖЕННЯ, я, с. Приниження самого себе, применшення своїх заслуг, достоїнств і знань. Йому ставало соромно, бо своїм самоприниженням він фактично виправдував те, чого виправдувати не міг (Голов., Тополя.., 1965, 22).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самоприниження | самоприниження |
Родовий | самоприниження | самопринижень |
Давальний | самоприниженню | самоприниженням |
Знахідний | самоприниження | самоприниження |
Орудний | самоприниженням | самоприниженнями |
Місцевий | на/у самоприниженні | на/у самоприниженнях |
Кличний | самоприниження | самоприниження |