самітництво
САМІТНИЦТВО, рідше САМОТНИЦТВО, а, с. 1. Життя самітника (у 1 знач.). Мотив пустині, проповідь самотництва є домінуючими майже в усіх переробках повісті про Варлаама та Йоасафа в російській літературі (Рад. літ-во, 9, 1968, 73).
2. Зречення або уникання стосунків з людьми; життя на самоті; відлюдництво.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самітництво | самітництва |
Родовий | самітництва | самітництв |
Давальний | самітництву | самітництвам |
Знахідний | самітництво | самітництва |
Орудний | самітництвом | самітництвами |
Місцевий | на/у самітництві | на/у самітництвах |
Кличний | самітництво | самітництва |