сварливий
СВАРЛИВИЙ, а, е. Схильний до сварок. А сей коваль такий, що хоч би й паном йому бути, лихий та сварливий (Вовчок, І, 1955, 34); Бабуся Уляна була маленька на зріст, суха, вертлява і страшенно сварлива (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 43); * Образно. В Донець бігли сварливі, скуйовджені струмки й не могли перекричати один одного (Донч., IV, 1957, 169); * У порівн. Осінній день, немов сварлива господиня, Дощем холодним бубонить давно (Стельмах, Жито.., 1954, 135); // Власт. такій людині. Через свою сварливу вдачу й недбалість стратив панотець раз назавсіди всяку прихильність у їмості (Март., Тв., 1954, 355); Тільки попади їй на язик. На весь куток іде слава про її сварливу вдачу (Коп., Навколо полум'я, 1961, 18); // Сповнений сварками. Мова несподівано почала набирати небажаного, сварливого, навіть приперченого жартами характеру (Коцюба, Нові береги, 1959, 422); Сварливу, затхлу атмосферу першою розрядила моя добренька рідненька матуся (Ковінька, Кутя.., 1960, 143).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сварливий | сварлива | сварливе | сварливі |
Родовий | сварливого | сварливої | сварливого | сварливих |
Давальний | сварливому | сварливій | сварливому | сварливим |
Знахідний | сварливий, сварливого | сварливу | сварливе | сварливі, сварливих |
Орудний | сварливим | сварливою | сварливим | сварливими |
Місцевий | на/у сварливому, сварливім | на/у сварливій | на/у сварливому, сварливім | на/у сварливих |