святець
СВЯТЕЦЬ, тця, ч., рідко. 1. Те саме, що святий 2. * У порівн. - Дивіться, нині ходять скрізь бідні, мов святці ті, обдерті та голі (Козл., Ю. Крук, 1957, 347).
2. Те саме, що святенник. Сиджу в тюрмі, мов в засідці стрілець.. Лис-злодій тут не скромник, не святець.. Тут всяку видно наголо особу (Фр., X, 1954, 148).
3. заст. Жрець. Радіє люд. Божниці димні Від пахощів; здійнявши руки, Святці співають вдячні гімни Своєму божищу Ваалу (Л. Укр., І, 1951, 338).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | святець | святці |
Родовий | святця | святців |
Давальний | святцеві, святцю | святцям |
Знахідний | святця | святців |
Орудний | святцем | святцями |
Місцевий | на/у святці, святцеві | на/у святцях |
Кличний | святцю | святці |