святитель
СВЯТИТЕЛЬ, я, ч., церк. 1. Урочиста назва вищої особи духовної ієрархії, архієрея.
2. Той, хто провів своє життя в служінні богу й після смерті визнаний небесним заступником віруючих. Серед темних умовних ликів святителів та угодників несуть [ревнителі церкви] ще одне аж ніяк не праведне обличчя (Довж., І, 1958, 43).
Святителі [мої]!, у знач. виг., заст. - уживається для вираження переляку, здивування, радості тощо. Ось як зашуміло, як заревло, як заскаженіло [на морі], - святителі ви мої! (Вишня, І, 1956, 187).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | святитель | святителі |
Родовий | святителя | святителів |
Давальний | святителеві, святителю | святителям |
Знахідний | святителя | святителів |
Орудний | святителем | святителями |
Місцевий | на/у святителі | на/у святителях |
Кличний | святителю | святителі |