святощі
СВЯТОЩІ, ів, мн. (рідко одн. святощ, і, ж. ). Те саме, що святиня 1, 2. Серед розкішної, чистої природи монастир - з його «братією», святощами та забобонами - здається якоюсь гидкою плямою, смердючою купою гною (Коцюб., III, 1956, 141); - Звичай у народу - святощі: я не сміла зрікатися (Барв., Опов.., 1902, 124); Ти кажеш: заспівай!.. Не можу я співати, Мовчу, бо я не звик, Щоб святощі душі мав тяжко ображати Несамовитий крик (Гр., І, 1963, 85).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | святощі | |
Родовий | святощів | |
Давальний | святощам | |
Знахідний | святощі | |
Орудний | святощами | |
Місцевий | на/у святощах | |
Кличний | святощі |