світлочолий
СВІТЛОЧОЛИЙ, а, е, поет. Який має світле, ясне чоло. Вони [молодогвардійці] були всі світлочолі, і мова їх була дзвінка, бо їх вели знамена волі і рідна партії рука (Сос., II, 1958, 487); * Образно. Я кохаю Вкраїну, омиту прозорим дощем,.. І тополі у полі На широкім роздоллі, Що шумлять під вітрами стрункі, світлочолі (Забашта, Калин. кетяг, 1956, 3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | світлочолий | світлочола | світлочоле | світлочолі |
Родовий | світлочолого | світлочолої | світлочолого | світлочолих |
Давальний | світлочолому | світлочолій | світлочолому | світлочолим |
Знахідний | світлочолий, світлочолого | світлочолу | світлочоле | світлочолі, світлочолих |
Орудний | світлочолим | світлочолою | світлочолим | світлочолими |
Місцевий | на/у світлочолому, світлочолім | на/у світлочолій | на/у світлочолому, світлочолім | на/у світлочолих |