серп
СЕРП, а, ч. Сільськогосподарське знаряддя для зрізання злаків, трави і т. ін. при корені, що має вигляд вигнутого дугою, дрібно зазубленого ножа з короткою ручкою. Людський хліб стояв незжатий, гнувся додолу й висипавсь, а люди на панщині хапали серпами панський хліб (Н.-Лев., II, 1956, 261); - Я своє жито серпом жатиму (Вишня, II, 1956, 43); // чого, перен. Те, що формою нагадує таке знаряддя. Був [Кошарний] завжди вичищений і напрасований, а під нігтями чорніли серпи бруду (Загреб., День.., 1964, 56); Полк, прогримівши крізь вируючий тисячоголосий гомін центральних майданів, сяйнувши серпами підків.., знову вгонився в асфальтовану заміську дорогу (Гончар, III, 1959, 426); // у знач. присл. серпом. Утворюючи дугу. А під ними [горами], в оксамиті Лісу темного, серпом Ліг Донець (Черн., Поезії, 1959, 202); Село Веселе розкинулося в долині широким серпом (Воронько, Партиз. генерал.., 1946, 17); * У порівн. Парасчине щебетання гострим серпом драло його по горлі (Мирний, IV, 1955, 50); // Місяць у початковій або кінцевій фазі, коли із Землі видно лише частину його освітленого Сонцем диска. В густій блакиті мліють вишняки, Сріблястий серп спустивсь На обрис хати (Стельмах, Жито.., 1954, 69); Блиснув на небі серп (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 70); В центрі глибокого темно-синього неба плив тонкий сріблястий серп місяця (Собко, Біле полум'я, 1952, 325).
@ Мов (немов, наче і т. ін. ) хто серпом різнув (різонув) по серцю див. серце.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | серп | серпи |
Родовий | серпа | серпів |
Давальний | серпові, серпу | серпам |
Знахідний | серп | серпи |
Орудний | серпом | серпами |
Місцевий | на/у серпі | на/у серпах |
Кличний | серпе | серпи |