сечовиснаження
СЕЧОВИСНАЖЕННЯ, я, с. Хронічна хвороба, яка виникає внаслідок порушення обміну речовин і характерну особливість якої становить дуже посилене виділення сечі. Інсулін регулює використання цукру організмом. Недостатнє вироблення його спричиняє цукрове сечовиснаження, цукровий діабет (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 192).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сечовиснаження | сечовиснаження |
Родовий | сечовиснаження | сечовиснажень |
Давальний | сечовиснаженню | сечовиснаженням |
Знахідний | сечовиснаження | сечовиснаження |
Орудний | сечовиснаженням | сечовиснаженнями |
Місцевий | на/у сечовиснаженні | на/у сечовиснаженнях |
Кличний | сечовиснаження | сечовиснаження |