сивогривий
СИВОГРИВИЙ, а, е. 1. Який має сиву гриву; із сивою гривою (про тварин). Вимовляв [Рудик] слова з мукою в голосі: - Ех, коні мої, сивогриві коні! (Кос., Новели, 1962, 134); * Образно. Котилися хвилі важкі, сивогриві (Шпорта, Вибр., 1958, 34).
2. перен. Який має густе, довге сиве волосся (про людину). Розпатланий, сивогривий художник сів на нарах, спросоння здивовано оглядаючи бійців (Гончар, III, 1959, 252); Не тільки старій сивогривій уралці хотілося більшого.. Людей не лишав неспокій. Мовби тільки тепер побачили, як далеко зайшла війна (Баш, На.. дорозі, 1967, 204).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сивогривий | сивогрива | сивогриве | сивогриві |
Родовий | сивогривого | сивогривої | сивогривого | сивогривих |
Давальний | сивогривому | сивогривій | сивогривому | сивогривим |
Знахідний | сивогривий, сивогривого | сивогриву | сивогриве | сивогриві, сивогривих |
Орудний | сивогривим | сивогривою | сивогривим | сивогривими |
Місцевий | на/у сивогривому, сивогривім | на/у сивогривій | на/у сивогривому, сивогривім | на/у сивогривих |