сивий
СИВИЙ, а, е. 1. Який утратив своє забарвлення, став білим, сріблистим (про волосся). Дідугани з довгими сивими бородами, заклавши руки на ціпки, сидять на призьбі.. і щось гомонять (Коцюб., І, 1955, 113); Від вагонів прямує до перону сліпа жінка в темних окулярах, під хусткою в неї пишне сиве волосся (Мороз, П'єси, 1959, 25); Вирве старий Тарас сиве пасмо з своєї чуприни і прокляне і день і годину, коли народив на ганьбу собі такого сина (Довж., І, 1958, 247); // Із білим, сріблистим (внаслідок утрати свого забарвлення) волоссям. Сидить Неначе й досі сивий дід Коло хатиночки (Шевч., II, 1963, 265); Його голова стала сива,.. тільки брови чорніли на широкому блідому лиці та темні очі блищали (Н.-Лев., II, 1956, 346); Варвара Іванівна була вже немолода, навіть трохи сива (Забіла, Катруся.., 1955, 13); * Образно. Заснув древній Київ над сивим Дніпром (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 46); // у знач. ім. сивий, вого, ч.; сива, вої, ж. Людина, волосся якої втратило своє забарвлення, стало білим, сріблистим. Сивому й на думку не спадало в молодому запорожцеві впізнати торішнього обшарпаного вантажника з амстердамського порту (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 90).
@ Дожити до сивого волосу див. волос; До сивої коси див. коса1; Сива борода, жарт.; Сивий оселедець, заст. - стара, навчена життєвим досвідом людина. Сиві бороди з села переказали нам давню легенду (Вол., Сади.., 1950, 5); Діди стоять, понуривши голови.. Довгенько думали сиві оселедці, довгенько один на одного зглядували [поглядали] (П. Куліш, Вибр., 1969, 180); Сивий, як голуб (голубка) - зовсім, повністю сивий. Гриць уже сивий, як голуб, був, а все ходив у Крим (Вовчок, І, 1955, 40); Перед очима ненька. Некваплива, сумовита, вся сива, як голубка (Збан., Єдина, 1959, 157).
2. Який має сірувато-біле, темно-сіре і т. ін. забарвлення шерсті або пір'я (про тварин). Я запріг волів своїх сивих Та й пішов орати по нивах (Щог., Поезії, 1958, 82); Прокинулось усе.. Луги, струшуючи срібну росу, розлягалися співами своїх соловейків, голосним кукуванням сивих зозуль (Мирний, І, 1954, 318); Від сусіди вийшов з двору Здоровенний сивий цап (С. Ол., Вибр., 1959, 159); // у знач. ім. сиві, вих, мн. (одн. сивий, вого, ч.; сива, вої, ж. ). Коні або воли сивої масті. - Отак, сину. Помолимось богу Та сивого осідлаєм - І гайда в дорогу! (Шевч., І, 1951, 277); Гей! соб, сиві, соб, бодай ви скрутилися!.. Тпру! (Коцюб., І, 1955, 111); Сива, шкірячи зеленкуваті зуби, підходить до порога і починає шиєю тертися об моє плече (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 142); // Сірий із синюватим або голубуватим відтінком. Дмитрик весело дививсь на світ божий здоровими сивими очима (Коцюб., І, 1955, 130); У чорній шапці, в доброму, сивого сукна, піджаці і в чоботях - поважно йшов він, плечем торкаючися волового плеча (Головко, І, 1957, 125).
3. Сірувато-білий, білястий, білуватий. Блакитні гори хмар прикрилися ніби сивим туманом диму (Кобр., Вибр., 1954, 164); Сивий, вкритий памороззю степ лежав перед очима Штепи (Перв., Невигадане життя, 1958, 183); З сивого неба сіялася мжичка (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 528); Сивий ковил оповивав далечінь тонким, туманним серпанком (Тулуб, В степу.., 1964, 185); Над хатою сиві осики мліли на вітрі (Коп., Навколо полум'я, 1961, 20); // Безбарвний, однотонний, невиразний. Там, за шеренгами придорожніх тополь, у сивій осінній далечі знову вставали Альпи (Гончар, III, 1959, 167); Хочеться розправити крила і полетіти-полетіти ген аж туди, де мріють сиві обрії понад лісами та лугами (Речм., Твій побратим, 1962, 3); // Хмарний, похмурий (про ранок, день і т. ін.). У грудях поболює.., надто в сиві дні, як от сьогодні (Л. Укр., V, 1956, 382).
4. перен. Дуже давній. Кожен кілометр шляху навколо Аурангабада - історія: сива, ще до нашої ери, і новіша, часів панування тут Великих Моголів (Минко, Намасте.., 1957, 23); Здавалося, сама сива минувшина промовляє тут глухим, незвичайним голосом (Донч., II, 1956, 13).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сивий | сива | сиве | сиві |
Родовий | сивого | сивої | сивого | сивих |
Давальний | сивому | сивій | сивому | сивим |
Знахідний | сивий, сивого | сиву | сиве | сиві, сивих |
Орудний | сивим | сивою | сивим | сивими |
Місцевий | на/у сивому, сивім | на/у сивій | на/у сивому, сивім | на/у сивих |
сивіти
СИВІТИ, сивію, сивієш, недок. 1. Ставати, робитися сивим (у 1 - 3 знач.). Старий батько сивіє (Вовчок, І, 1955, 234); Вона [мати] сивіла в той тривожний рік, Як з війни чекали дужих і калік (Павл., Бистрина, 1959, 205); // Ставати старішим. І Настя і Яків уже почали сивіти - гнутися (Мирний, IV, 1955, 114); Я весні складаю пісню цю мою. Деревам зеленим, росяним квіткам, юності прекрасній, хоч сивію сам (Сос., Щастя.., 1962, 209).
2. тільки сивіти, іє. Виділятися, виднітися своїм сивим кольором. По вигону сивіє роса (Тесл., З книги життя, 1918, 157); За озером, де починався степ, сивіла ковила на обрії (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 378); Он вони - рідні Карпати! Синіють, сивіють удалині (Мур., Бук. повість, 1959, 26); Вилискувала зброя, і матово сивіли шоломи солдатів (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 374); // безос. Від цигаркового диму в кімнаті аж сивіло (Цюпа, Грози.., 1961, 133); * Образно. Будуть дні.. сивіть, мов осокори (Ю. Янов., V, 1959, 77).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сивію | сивіємо |
2 особа | сивієш | сивієте |
3 особа | сивіє | сивіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сивітиму | сивітимемо |
2 особа | сивітимеш | сивітимете |
3 особа | сивітиме | сивітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сивів | сивіли |
Жіночий рід | сивіла | |
Середній рід | сивіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сивіймо | |
2 особа | сивій | сивійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сивіючи | |
Минулий час | сивівши |