сигла
СИГЛА, и, ж., діал. 1. Смерека, що має тільки верхівкове віття. Довкола на самісіньких чубках стрімких скель погойдуються, як в аркановому колі, довжелезні сигли (Літ. Укр., 24.ХІ 1970, 4).
2. Гірський ліс із таких смерек. Надивишся [Черемоше] і на полонини розлогі, безкраї, і на густі сигли.. дико суворі (Хотк., II, 1966, 320).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сигла | сигли |
Родовий | сигли | сигл |
Давальний | сиглі | сиглам |
Знахідний | сиглу | сигли |
Орудний | сиглою | сиглами |
Місцевий | на/у сиглі | на/у сиглах |
Кличний | сигло | сигли |