сидерація
СИДЕРАЦІЯ, ї, ж., с. г. 1. Заорювання в грунт зеленої маси бобових рослин для підвищення його родючості. Значним резервом у підвищенні врожайності поліських земель є сидерація і вапнування грунтів (Рад. Укр., 16.II 1971, 2); У передових колгоспах, крім використання гною і торфокомпостів, багато уваги приділяють сидерації і особливо використанню люпину на зелене добриво (Колг. Укр., 8, 1957, 43).
2. Зелена маса бобових рослин як добриво. Для забезпечення високих урожаїв на Поліссі треба широко застосовувати сидерацію та органічно-мінеральні добрива (Колг. енц., II, 1956, 342).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сидерація | сидерації |
Родовий | сидерації | сидерацій |
Давальний | сидерації | сидераціям |
Знахідний | сидерацію | сидерації |
Орудний | сидерацією | сидераціями |
Місцевий | на/у сидерації | на/у сидераціях |
Кличний | сидераціє | сидерації |