сидження
СИДЖЕННЯ, я, с., діал. Сидіння. Через сидження не міг запопасти в лежання (Номис, 1864, № 10846); Зразу хотів [Борис] хусточкою обтріпати сукню, але до неї від сидження поприставало богато [багато] кусників сухої глини і піску (Фр., III, 1950, 454): Лакеї позіскакували зі своїх сиджень і поставали в покірних поставах (Фр., III, 1950, 148).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сидження | сидження |
Родовий | сидження | сиджень |
Давальний | сидженню | сидженням |
Знахідний | сидження | сидження |
Орудний | сидженням | сидженнями |
Місцевий | на/у сидженні | на/у сидженнях |
Кличний | сидження | сидження |